Сечостатева система постійно піддається впливу несприятливих умов, які призводять до широкого спектра патологій, таких як запалення, утворення конкрементів (каменів), порушення репродуктивної функції
Роль сечостатевої системи в організмі та які органи до неї входять
Сечостатева система складається з сечовидільної та статевої систем. У свою чергу сечовидільна система складається з чотирьох основних органів:
- нирки;
- сечоводи;
- сечовий міхур;
- сечівник.
Нирки являють собою два бобоподібні органи, розташованих за очеревиною в ділянці нирок з обох сторін від хребта.
Кожна нирка містить до мільйона одиниць, що функціонують, званих нефронами.
Нефрон складається з одиниць, що фільтрують, крихітних кровоносних судин (капілярів), званих клубочками. Кров надходить до нирок через ниркову артерію. Ця велика кровоносна судина розгалужується на дрібніші судини.
Капсула нефрону є чашею, яка складається з двох шарів. Усередині неї міститься клубочок капілярів, де відбувається процес фільтрації плазми крові – перший етап сечоутворення, внаслідок чого утворюється первинна сеча.
З порожнини капсули нефрону виходить нирковий каналець. Далі рідина рухається канальцем, функція якого — реабсорбція (зворотне всмоктування) води та розчинених у ній речовин (мікроелементів, глюкози та інших органічних сполук). Такі великі молекули, як білки, залишаються в кровоносній судині.
Кров циркулює через нирки багато разів на день. За день ваші нирки фільтрують близько 150 літрів крові. Кінцевим продуктом фільтрації є сеча, яку виділяємо.
Креатинін та сечовина — дві найважливіші токсичні речовини, кількість яких у людському тілі може бути легко виміряна. Їх вміст у крові відбиває збереження функції нирок. Коли функція нирок починає знижуватись, кількість цих речовин у біохімічному аналізі крові збільшується.
Крім основної своєї функції — фільтрації, нирки виконують безліч інших функцій, основні з них:
- підтримують баланс води, солей та мінералів таких як натрій, кальцій, фосфор, калій;
- в парних ендокринних залозах, розташованих над верхньою частиною нирок відбувається синтез гормонів таких як адреналін, норадреналін. Ці гормони підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця;
- також дуже важливим гормоном, що синтезується нирками є еритропоетин. Приймає активну участь у продукції клітин крові (еритроцитів) у червоному кістковому мозку. У пацієнтів із пошкодженням нирок відбувається зниження продукції цього гормону, внаслідок цього процесу гемоглобін знижується і не виходить на належний рівень, незважаючи на прийом препаратів заліза;
- у нирках відбувається утворення активної форми вітаміну Д кальцитріолу, яка регулює засвоєння кальцію в організмі.
Сечоводи являють собою вузькі протоки, близько 25-30 сантиметрів у довжину та від 4 до 5 міліметрів у діаметрі. Сечоводи впадають у сечовий міхур. Приблизно кожні 10-15 секунд невелика кількість сечі потрапляє в сечовий міхур із сечоводів.
Сечовий міхур — порожнистий м'язовий орган, що утворює основний сечовий резервуар. Він спирається на передню частину тазового дна, за лобком і нижче за очеревину. Форма та розмір сечового міхура варіюються залежно від кількості сечі, яку містить орган.
Уретра являє собою одну тонкостінну трубку. З сечового міхура сеча витікає по уретрі (сечівнику). У жінок уретра коротка, всього 3-4 см. У чоловіків близько 17-18 см, проходить через передміхурову залозу та статевий член, відкриваючись зовнішнім отвором на головці.
Анатомічно сечові шляхи перебувають у тісному взаємозв'язку з репродуктивними органами.
Чоловіча статева система включає статевий член, мошонку, яєчка, придатки яєчка, сім'явиносні протоки, передміхурову залозу і сім’яні пузирі. Фертильність та статеві ознаки чоловіка залежать від нормального функціонування чоловічої репродуктивної системи, а також гормонів, таких як тестостерон.
Жіноча статева система складається з:
- зовнішніх статевих органів (статеві губи, піхву, промежину);
- внутрішніх (матка, маткові труби, яєчники).
Основною функцією жіночої статевої системи є репродуктивна функція — зачаття нового організму та його виношування. Ця функція регулюється гормональною системою. Саме це регулювання є головною ланкою у реалізації репродуктивної функції жіночого організму.
Як зрозуміти що в тебе проблеми з сечостатевою системою: симптоми сечостатевих захворювань
Якщо у вас виникають такі симптоми як:
- біль або печіння при сечовипусканні;
- часте сечовипускання;
- почуття необхідності мочитися, незважаючи на порожній сечовий міхур;
- кров у сечі;
- тиск або спазми в паху або нижній частині живота.
Це може свідчити про інфекцію сечового міхура та розвиток такої патології як цистит.
Запальний процес у ділянці нирок, характеризується такими симптомами:
- біль у ділянці попереку, боці чи паху;
- підвищений артеріальний тиск;
- каламутна сеча або з домішкою крові;
- підвищення температури вище 38;
- набряк рук та ніг через накопичення рідини в організмі.
Наявність крові в сечі може вказувати на утворення та рух каміння, а також наявність новоутворень в органі.
Біль у нирках може поширюватися на інші частини тіла, наприклад:
Біль у ділянці нирок — одне з найнеприємніших відчуттів, локалізується в ділянці нирок, є результатом набряку або закупорки сечовивідних шляхів. Вона може бути гострою, наприклад, при нирковій коліці, коли камінь у нирках блокує сечовод, або приступоподібну. Однак є низка інших причин, внаслідок яких виникає біль у нирках:
- інфекція сечовивідних шляхів;
- пошкодження чи травма нирки;
- рак нирок;
- тромбоз ниркової вени;
- гідронефроз нирок.
Біль у спині виникає не тільки при нирковій патології, але й внаслідок проблем, що торкаються м'язів, хребта або нервів у спині.
Як відрізнити біль у нирках від болю у спині?
Біль у спині:
- Погіршується або загострюється, коли ви виконуєте певні дії, наприклад, піднімаєте коробку або нахиляєтеся.
- Коли ви відпочиваєте або лягаєте, біль у спині може слабшати.
- Болі в спині часто розповсюджуються в область шиї та кінцівки. Якщо проблема викликана защемленням нерва або пошкодженням диска, біль може іррадіювати в сідниці, задню частину стегон, гомілки або кісточки.
Біль у нирках:
- Може поширюватися від бічних сторін до паху, внутрішньої частини стегна та живота.
- Найбільш поширеними додатковими симптомами болю в нирках є лихоманка, каламутна сеча, кров у сечі, часті позиви до сечовипускання або біль при сечовипусканні.
- Зміна становища тіла впливає інтенсивність болю.
Інші можливі прояви, які можуть супроводжувати захворювання сечостатевої системи.
у чоловіків з'являються біль у промежині, а також в області паху на фоні підвищення температури. Також може бути почервоніння головки статевого члена, крайньої плоті, свербіж, печіння.
У жінок можуть виникати симптоми, пов'язані із запаленням слизової оболонки піхви, такі як: свербіж, печіння, біль під час статевого акту, рясні виділення.
Які можуть бути захворювання сечостатевої системи
Найбільш поширеною є інфекція сечовивідних шляхів (ІМП), збудниками якої є ентеробактерії, наприклад, кишкова паличка. Внаслідок попадання цього патогену з прямої кишки в область уретри виникає запальний процес. Найчастіше ця патологія зустрічається у жінки через особливості анатомічної будови уретри. Вона коротша і розташована ближче до прямої кишки. Це полегшує попадання бактерій у сечовивідні шляхи.
Залежно від того, у якому відділі відбувається запальний процес внаслідок ураження інфекцій, розрізняють:
- цистит (запалення сечового міхура);
- уретрит (інфекція вражає сечівник);
- пієлонефрит (ураження нирок, а саме її балії та паренхіми).
Інфекції можуть вражати кілька частин сечовивідних шляхів, але найпоширенішим типом є інфекція сечового міхура, яка викликає його запалення (
цистит).
Фактори ризику, що збільшують виникнення ІМП:
- гормональні зміни у жінок, наприклад, менопауза, при якій змінюється флора піхви, зменшується кількість лактобактерії. Вони, у свою чергу, перешкоджають зростанню патогенної флори, але при їх зменшенні виникає зростання умовно-патологічної флори, що викликає запалення;
- вагітність;
- запалення передміхурової залози;
- недотримання правил особистої гігієни;
- цукровий діабет;
- захворювання, що передаються статевим шляхом.
Уретрит — запалення в сечівнику (трубка, по якій сеча виводиться з сечового міхура назовні). Основними причинами виникнення цієї патології є інфекція, що передається статевим шляхом, а також умовно-патогенна флора, яка в нормі присутня в організмі та за певних умов, наприклад, зниження імунітету, призводить до розвитку запалення. У поодиноких випадках уретрит виникає після введення катетера в порожнину сечового міхура.
Пієлонефрит — запалення нирок, викликане бактеріальною інфекцією. Виникає як ускладнення висхідної інфекції сечовивідних шляхів, яка поширюється із сечового міхура у нирки. Гострий пієлонефрит класифікується як ускладнений та неускладнений. Ускладнений виникає на тлі інших станів, таких як:
- декомпенсований цукровий діабет;
- ослаблений імунітет;
- хронічна хвороба нирок;
- вроджені вади розвитку нирок;
- обструкція сечовивідних шляхів каменем;
- міхурово-сечовідний рефлюкс (вроджений стан, при якому сеча тече назад із сечового міхура в нирки);
- вагітність.
Основною причиною гострого пієлонефриту є такі бактерії як: кишкова паличка, протей, клебсієла, ентеробактерії. Бактерії проникають у нирки двома шляхами:
- гематогенним (через кров);
- висхідним (з нижніх сечових шляхів).
Висхідна інфекція відбувається за кілька етапів. Бактерії спочатку прикріплюються до слизової оболонки уретри, потім переміщаються в сечовий міхур, далі сечоводами до нирок.
Кишкова паличка є найбільш поширеною бактерією, що викликає гострий пієлонефрит через її унікальну здатність прилипати та колонізувати сечовивідні шляхи та нирки.
Сечокам'яна хвороба — захворювання, при якому в нирках і сечовивідних відкладаються камені (конкременти). До 2% людства страждають на цю хворобу. У нормі утворення та відкладення солей у сечових шляхах не відбувається. Якщо ж якась частина солі все ж таки випала в осад, то вона не накопичується і виводиться сечею.
У разі змін умов у сечових шляхах та виникнення запалення протягом тривалого часу починає відбуватися утворення кристалів, а потім каміння. Вони затримуються та збільшуються. Коли камені виходять, то дряпають шляхи якими проходять, а саме сечоводи. Це викликає біль та порушення сечовипускання. Камені можуть бути різні за величиною та складом. Вони бувають:
- уратними (солі сечової кислоти);
- оксалатними;
- цистинові;
- фосфатними.
Кольпіт (вагініт) — запалення слизової оболонки піхви. Причиною виникнення цієї патології є:
- гриби роду кандиди;
- бактерії;
- вид найпростіших, трихомонаду.
Простатит — запальний процес передміхурової залози у чоловіків.
Лікування захворювань сечостатевої системи
Основні принципи лікування інфекції сечовивідних шляхів включають:
- усунення факторів ризику;
- патогенетична терапія (анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, спазмолітики, антибіотики, препарати, що покращують ниркову гемодинаміку, наприклад, Діурол, Нефрокеа);
- фітотерапія;
- імунопрофілактика.
Для лікування сечокам'яної хвороби також застосовують засоби, які гальмують утворення сечових конкрементів та покращують їх виділення із сечею:
Якщо ви відчуваєте сильний дискомфорт через каміння у нирках (ниркова колька), контроль болю є головним пріоритетом. Ниркова колька — поширений гострий прояв сечокам'яної хвороби, що вимагає негайного знеболювання.
Керівні принципи Європейської асоціації урологів рекомендують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) як переважне знеболювання.
В аналізі кількох досліджень вивчалися різні знеболювальні препарати, які призначалися людям, які лікувалися у відділенні невідкладної допомоги з приводу гострої ниркової кольки.
Дослідження показало, що нестероїдні протизапальні засоби забезпечують ефективне знеболювання з меншою кількістю побічних ефектів, ніж інші препарати. НПЗП безпосередньо пригнічують синтез простагландинів, що знижує активацію больових рецепторів.
Таким чином, при епізодах гострого болю, пов'язаних з камінням у нирках, лікування нестероїдними протизапальними препаратами забезпечує ефективне та найбільш стійке знеболювання з меншою кількістю побічних ефектів.
Зверніть увагу! При вже наявних ураженнях нирок нестероїдні протизапальні препарати призначаються під контролем лікаря, оскільки при тривалому застосуванні можуть порушувати функцію нирок.
Що можна прийняти при вагітності від болю у нирках
Під час вагітності відбувається значне розширення чашечно-милкової системи та сечоводів. Прогестерон посилює розслаблення гладкої мускулатури та знижує перистальтику сечоводу. Збільшена матка здавлює сечовод, особливо на пізніших термінах вагітності.
Це може призвести до уповільнення проходження сечі сечовивідними шляхами і навіть до міхурово-маточного рефлюксу, стану, при якому сеча в сечовому міхурі закидається назад у сечовий міхур, сечоводи.
Всі ці зміни схильні до інфекції сечовивідних шляхів, це викликає запальний процес та супроводжується больовим синдромом. У цьому випадку застосовуються спазмолітики, наприклад, Но-шпа.
Нирковий кровотік та швидкість клубочкової фільтрації збільшуються більш ніж на 50% під час вагітності. Це призводить до підвищеної екскреції із сечею кальцію, сечової кислоти, натрію та оксалатів, що сприяє каменеутворенню під час вагітності. Клінічна картина зазвичай проявляється «нирковою колікою» або сильним болем у боці, що віддає в пах. Можливі також нудота та блювання. При нападі ниркової кольки вагітної можна самостійно прийняти спазмолітик, наприклад, Но-шпу, і негайно звернутися до фахівця або викликати невідкладну допомогу.
Лікування запалень слизової оболонки піхви, сечівника починається з діагностики та виявлення збудника.
Основна група препаратів використовується при запаленні слизової оболонки піхви — кольпітах (вагінітах):
- антимікробні препарати;
- препарати із протигрибковим ефектом;
- протипротозойні засоби;
- препарати з антисептичною дією;
- комбіновані засоби.
Для лікування простатиту використовують препарати наступних груп:
- препарати, що містять комплекс біологічно активних пептидів передміхурової залози великої рогатої худоби (Простатилен, Вітапрост);
- антибактеріальні препарати (Леваксела, Левомак);
- гомеопатичні засоби;
- антагоністи α1-адренергічних рецепторів (Фокусин);
- препарати рослинного походження (Простамед).
Профілактика захворювань сечостатевої системи
Для профілактики необхідно:
- дотримуватись правил особистої гігієни;
- проводити лікувально-профілактичні заходи щодо ліквідації запальних захворювань, що передують інфекціям сечових шляхів. Для запобігання загострення хронічних інфекцій нижніх сечовивідних шляхів доцільно проводити імунопрофілактику препаратом Уро-ваксом;
- регулярно займатися спортом;
- уникати переохолодження.
Джерело
An Overview of the Genitourinary System / National Library of Medicine
Overview of Genitourinary Disorders / Stanford Medicine
The Urinary Tract System / Urology health
A Systematic Review and Meta-analysis Comparing the Efficacy of Nonsteroidal Anti-inflammatory Drugs, Opioids, and Paracetamol in the Treatment of Acute Renal Colic / Рub Med
Renal stones in pregnancy / NIH
Urinary Tract Infection / CDC
Urinary Tract Infection (UTI) / Penn Medicine