Ліки від запалення сечовивідних шляхів флакон

Захворювання сечостатевої системи

Сечостатева система, її ще називають урогенітальна, складається з двох основних систем: сечовидільної та репродуктивної. Анатомічно та функціонально вони пов'язані між собою. Сечовидільна система відповідає за виробництво, зберігання та виведення сечі. Включає такі органи:

• нирки;
• сечоводи;
• сечовий міхур;
• сечівник.

Нирки є парним органом, які складаються з функціональних одиниць — нефронів, у них відбувається процес фільтрації (перший етап у формуванні первинної сечі). Ваші нирки працюють безупинно, фільтруючи всю кров. Сечовий міхур — це орган у малому тазі, в якому зберігається сеча. Коли певна кількість сечі знаходиться всередині сечового міхура, сечовий міхур «сигналізує» про позиви до сечовипускання. Сеча містить продукти життєдіяльності, такі як сечовина та аміак. Сечівник (уретра) являє собою невелику трубку, що з'єднує сечовий міхур із зовнішньою частиною тіла. У місці з'єднання сечівника з сечовим міхуром знаходиться невелике м'язове кільце, або сфінктер. Це зупиняє витікання сечі. Сечівник у чоловіків проходить через передміхурову залозу, сечостатеву м'язову діафрагму і статевий член. У жінок сечівник коротший, розташована ближче до піхви. Сечоводи є порожнистими трубчастими органами, що з'єднують нирку з сечовим міхуром.

До появи захворювань сечостатевої системи приводять такі фактори:

• інфекції сечовивідних шляхів. Можуть вражати будь-який відділ сечовидільної системи, включаючи ниркову паренхіму (тканину нирок), ниркову балію (порожнину всередині нирок), сечоводи, сечовий міхур та сечівник;
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• ослаблений імунітет;
• міхурово-сечовідний рефлюкс;
• гормональні порушення;
• анатомічні особливості, наприклад, жінки більш схильні до інфекцій сечостатевої системи через те, що сечівник коротший. Така анатомічна будова полегшує проникнення бактерій ззовні до сечового міхура, тому у жінок частіше виникають запальні процеси уретри;
• генетичні чинники. Деякі захворювання сечостатевої системи можуть мати генетичну схильність.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІМП) — найпоширеніше захворювання, що найчастіше викликається бактерією Escherichia coli. Також ураження відділів сечовивідних шляхів може бути викликане грибковою інфекцією, вірусами.

Залежно від цього, у якому з відділів виникає запальний процес, розрізняють такі патології:

• цистит (запальний процес сечового міхура);
• уретрит (ураження сечівника);
• пієлонефрит (запальний процес у нирках).

Пієлонефрит

Розрізняють гострий та хронічний пієлонефрит. Гострий пієлонефрит є запальним процесом, який найчастіше викликається бактеріальною інфекцією. Бактерії потрапляють у сечовивідні шляхи висхідним шляхом через сечівник, далі в сечовий міхур і потім у нирки. Гострий пієлонефрит супроводжується такими симптомами, як:

• висока температура;
• гострий біль у попереку;
• нудота;
• блювання.

Хронічний пієлонефрит — запалення нирок, що характеризується тривалим перебігом. Виникає внаслідок повторного інфікування, що дуже часто призводить до ускладнень, таких як ниркова недостатність.

Цистит

Більшість ІМП вражають сечовий міхур, викликаючи його запалення. Така патологія називається циститом. Найчастіше факторами ризику розвитку цієї патології є:

• гормональні зміни, такі як менопауза у жінок. Найчастіше в цей період виникають запальні процеси сечового міхура, оскільки знижується кількість естрогенів та кількість лактобактерій, змінюється PH середовища та з'являються сприятливі умови для зростання уропатогенів;
• генетична схильність;
• недотримання правил особистої гігієни.

При запаленні сечового міхура найчастіше виникають такі симптоми як:

• печіння та біль при сечовипусканні;
• часте сечовипускання;
• можливе незначне підвищення температури;
• постійні позиви до сечовипускання, незважаючи на те, що сечовий міхур випорожнений;
• поява сильного запаху сечі.

Ефективні ліки від запалення сечового міхура можуть за 24 години позбавити симптомів та дискомфорту, важливо вчасно звернутися до лікаря.

Уретрит

Уретрит — запалення сечівника, по якому відбувається відтік сечі, найчастіше спричинене бактеріальною інфекцією такою як:

• Гонокок, який передається статевим шляхом і викликає гонорею.
• Chlamydia trachomatis, який передається статевим шляхом та викликає хламідіоз.
• Трихомонада — мікроорганізм, який передається статевим шляхом, викликаючи таку патологію як трихомоніаз.

Дуже часто при уретриті виникають такі симптоми:

• Біль та печіння при сечовипусканні. Це один із найпоширеніших симптомів уретриту.
• Почервоніння та набряклість. Уретра може бути почервоніла і запалена.
• Виділення з уретри. Вони можуть включати гній, слиз або кров, залежно від причини уретриту.
• Почуття дискомфорту та болю внизу живота, в районі сечового міхура або в ділянці статевих органів.
• Біль під час статевого акту.

Інфекції, що передаються статевим шляхом, можуть поширюватися на репродуктивні органи, викликаючи запальні захворювання органів малого таза, такі як орхіт, аднексит, вагініт, епідидиміт, простатит. Найбільш поширеними мікроорганізмами є Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis та Treponema pallidum. Наслідком цих захворювань може бути порушення репродуктивної функції та безпліддя, як у жінок, так і у чоловіків.

Епідидиміт — це запальний процес в області придатків яєчка, який супроводжується болем та набряком. Орхіт — це запалення в одному або обох яєчках, викликаний бактеріальною інфекцією або вірусом. Найчастішою причиною цієї патології є вірус епідемічного паротиту. До поширених причин бактеріального орхіту відносяться Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, а також види Staphylococcus та Streptococcus.

Аднексит — захворювання, при якому відзначається запалення придатків матки (яєчників, маткових труб). Збудниками зазвичай є мікроорганізми, що передаються статевим шляхом (мікоплазми, хламідії та гонококи) або мікроорганізми з мікробіоти (сукупність бактерій) сечостатевого тракту, такі як Gardnerella vaginalis.

Простатит — запалення простати (передміхурова залоза). Може виникати у чоловіків різного віку. За даними Національного інституту охорони здоров'я (NIH), простатит поєднується з болями таза. Гострий бактеріальний простатит — це запалення простати, викликане бактеріальною інфекцією. Симптоми можуть проявитися швидко і включають пропасницю, озноб, зміни в сечовипусканні, біль при еякуляції, тазі або прилеглих зонах.

Хронічний бактеріальний простатит також виникає через бактеріальну інфекцію. Симптоми часто поступовіші. Лихоманка та озноб спостерігаються нечасто, але виникає біль у тазі поряд із симптомами порушення сечовипускання та/або болем при еякуляції.

Небактеріальний простатит — це запалення передміхурової залози, не пов'язаний з бактеріальною інфекцією і може бути спричинений стресом, роздратуванням нервів, травмами в минулому. Хронічний простатит або синдром хронічного тазового болю є запаленням, що виникає в результаті пошкодження нервів в області тазу. Біль у своїй може тривати від кількох тижнів до місяців і навіть кілька років.

Серед жінок дуже поширена така патологія як вагініт (запальний процес слизової оболонки піхви). Причиною цього запалення є бактеріальна, грибкова або вірусна інфекція, у тому числі інфекція, що передається статевим шляхом (сифіліс, гонорея, хламідіоз і трихомоніаз). Основними збудниками грибкової інфекції є гриби роду кандида. Найчастіше вагініт проявляється такими симптомами як:

• свербіж, подразнення в області піхви;
• біль при сечовипусканні;
• болісний статевий акт;
• рясні водянисті, сирні, пінисті виділення.

Також причиною вагініту можуть бути гормональні зміни організму, такі як менопауза. Нормальна мікрофлора піхви складається з 95% молочнокислих бактерій – лактобактерій. За формування рН піхви відповідає склад піхвової флори. У слизовій оболонці піхви відбувається вироблення глікогену, який є поживною речовиною, необхідною для багатьох видів вагінальної флори, що спостерігаються у жінок репродуктивного віку, включаючи лактобацили. Глікоген перетворюється на молочну кислоту, сприяючи нормальному рН піхви 3,8-4,2. Ця кислотність пригнічує надмірне зростання інфекційних організмів, таких як Mobiluncus, Prevotella та Gardnerella vaginalis. У період менопаузи, коли знижується кількість естрогенів, знижується вироблення глікогену, відповідно кількість лактобактерій зменшується, що призводить до зростання умовно-патогенної флори та розвитку запалення.

Серед чоловіків, особливо з віком, виникає така патологія як доброякісна гіперплазія передміхурової залози (аденома простати) — патологічне розростання тканин передміхурової залози, збільшення її розмірів. Коли простата збільшується, вона притискається до уретри та стискає її. Через війну звуження уретри немає повного випорожнення сечового міхура, це призводить до розвитку запалення. При цій патології виникають такі симптоми:

• прискорене сечовипускання;
• біль внизу живота;
• часте сечовипускання у нічний час;
• біль після еякуляції;
• нетримання сечі;
• біль під час сечовипускання.

Препарати для лікування сечостатевої системи людини

Лікування захворювань сечостатевої системи людини може включати використання різних препаратів, в залежності від причини і характеру захворювання. Найчастіше для лікування цих захворювань використовують лікарські засоби наступних груп:

• Антибіотики. Використовуються для лікування інфекцій сечових шляхів, таких як цистит, пієлонефрит, уретрит. Приклади антибіотиків: Офлоксацин, Аугментин, Левомак, Зиоміцин, Левакселла.
• Противірусні препарати. Застосовуються для лікування вірусних інфекцій, як-от герпес.
• Протигрибкові препарати. Використовуються при грибкових інфекціях сечових шляхів, таких як кандидоз.
• Антипаразитарні препарати. Призначаються у випадках паразитарних інфекцій, таких як трихомоніаз.
• Протизапальні препарати. Можуть застосовуватися для зменшення запалення та зняття болю.
• Спазмалітики. Використовуються для зняття спазмів та болю, пов'язаних з уретритом або циститом.
• Препарати для лікування симптомів аденоми передміхурової залози: альфа-блокатори (Омнік,Тамсін Форте, Аденорм) та інгібітори 5-альфа-редуктази (Аводарт).
• Гормональні препарати Можуть використовуватися в деяких випадках для лікування гормональних порушень, пов'язаних із сечостатевою системою, наприклад препарати групи естрогенів при менопаузі.
• Препарати на лікування еректильної дисфункції. Такі, як силденафіл (Віагра) тадалафіл (Сіаліс) використовуються для поліпшення ерекції.
• Фітопрепарати (Фітоліт, Уронефрон, Уролесан, Сальвірен, Пол-Пала) застосовуються для зменшення симптомів запалення сечового міхура, нирок.
• Для зменшення симптомів циститу (запалення сечового міхура) використовують такі протимікробні засоби як: Фосфоміцин, Фуромаг, Фурадонін.

Форми випуску препаратів

Препарати для лікування захворювань сечостатевої системи доступні у різних формах випуску, щоб полегшити їх застосування та задовольнити індивідуальні потреби пацієнтів. Нижче наведено деякі типові форми випуску препаратів для захворювань сечостатевої системи:

• Пігулки. Це найпоширеніша форма випуску багатьох медикаментів на лікування захворювань сечостатевої системи, включаючи антибіотики, протизапальні препарати та інші.
• Капсули. Подібно до таблеток, капсули містять дозований препарат усередині оболонки.
• Ін'єкції. Деякі ліки, особливо антибіотики або антивірусні препарати, можуть бути представлені як ін'єкції для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення.
• Сиропи та рідкі препарати. Ці форми випуску можуть бути зручнішими для дітей або пацієнтів, яким важко ковтати тверді препарати.
• Креми та гелі. Використовуються для зовнішнього застосування, наприклад при лікуванні герпесу.
• Свічки (супозиторії). Це форма випуску, призначена для введення в піхву, пряму кишку.

Ефективність препаратів

Лікарський засіб — це хімічна речовина, що має відому структуру, яка при введенні в живий організм біологічно впливає. У контексті лікування захворювань, поняття «ефективність» означає здатність препарату досягти бажаного терапевтичного результату при лікуванні. Критерії ефективності лікування: усунення симптомів, виліковування та запобігання рецидивам захворювання. На досягнення бажаного результату лікування впливають такі фактори:

• Дотримання рекомендацій та режиму прийому препаратів. Необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо дозування та тривалості прийому лікарських засобів. Недотримання рекомендацій може призвести до рецидивів інфекції.
• Правильний добір препарату з урахуванням раннього прийому медикаментів, наприклад, якщо людина приймала антибіотик протягом останніх 3 місяців, при повторному прийомі препарат може виявитися неефективним.
• Варто пам'ятати про лікарську взаємодію, одночасно прийом лікарських засобів може знизити їх ефективність. Якщо ви приймаєте сорбенти, препарати, які нейтралізують, пов'язують і виводять з організму різні токсичні речовини, не варто їх приймати одночасно з іншими лікарськими засобами.
• На ефективність лікування також впливає супутня патологія печінки, нирок. У разі порушення функції цих органів погіршується метаболізм (хімічне перетворення) препарату в організмі.
• Важливим фактором ефективності лікування є дотримання здорового способу життя, включаючи правильне харчування, відмову від куріння та помірне споживання алкоголю, що сприяє зміцненню імунної системи та загальному здоров'ю.
• Дотримання правил особистої гігієни також є важливим аспектом підтримки ефективності лікування.

Джерела

Urinary Tract Infection / National Library of Medicine

What to know about the genitourinary tract / Medical News Today

Urinary system / Health Direct

Urinary Tract Infection / Centers for Disease Control and Prevention

Understanding Genitourinary Disorders / Healthline

Vaginitis / National Library of Medicine

Orchitis / National Library of Medicine

Which medication can help with a UTI? / Medical News Today

Benign Prostatic Hyperplasia (BPH) / Urology Care Foundation