Київ
0 800 303 111

Гепатит C

Залімська Юлія СергіївнаРедакціяЮлія Залімська
Оновлено

Що таке гепатит?

Гепатит означає запалення печінки. Коли вона запалена або пошкоджена, її функцію може бути порушено. Зловживання алкоголем, токсини, деякі ліки та певні захворювання можуть спричинити цю патологію. Однак гепатит часто спричиняється вірусом. Найбільш поширеними вірусами гепатиту є вірус гепатиту А, В, С. Лікування гепатиту С найчастіше проходить успішно, якщо вчасно розпочати терапію та приймати ліки протягом декількох тижнів.

У чому різниця між гепатитом А, В та С?

Гепатит А, гепатит В і гепатит С — це інфекції печінки, що викликаються трьома різними вірусами. Хоча кожен із них може викликати схожі симптоми, вони по-різному поширюються і впливають печінку. Гепатит А є короткочасною інфекцією. Гепатит B і гепатит C також можуть розпочатися як короткочасні інфекції, але в деяких людей вірус залишається в організмі та спричиняє хронічну (довготривалу) інфекцію. Існують вакцини для профілактики гепатиту А та В. Однак вакцини проти гепатиту С не існує.

Гепатит С — це інфекція печінки, що викликається вірусом гепатиту С. Він може змінюватись від легкого захворювання, що триває кілька тижнів, до серйозного, довготривалого захворювання. Гепатит С часто називають «гострим», тобто новою інфекцією, або «хронічним», що означає тривалу інфекцію.

Гострий гепатит виникає протягом перших 6 місяців після контакту з вірусом гепатиту С. Він може протікати короткочасно, але у більшості людей гостра інфекція призводить до хронічної інфекції.

Хронічний гепатит може стати довічною інфекцією, якщо його не лікувати. Він може спричинити серйозні проблеми зі здоров'ям, включаючи пошкодження печінки, цироз (рубцювання печінки), рак печінки і навіть смерть.

Гепатит С: ознаки захворювання

Будь-яка тривала інфекція гепатиту С починається з так званої гострої фази. Гострий гепатит зазвичай не діагностується, оскільки він рідко викликає симптоми. Симптоми на цьому етапі можуть включати жовтяницю, втому, нудоту, пропасницю та м'язові болі.

Тривале зараження вірусом гепатиту С називається хронічним гепатитом С. Він зазвичай немає симптомів протягом багатьох років. Ознаки з'являються лише після того, як вірус пошкоджує печінку настільки, що викликає їх.

Симптоми гепатиту С можуть включати:

  • підвищена кровоточивість при порізах та ранах;
  • легке одержання синців;
  • втома;
  • втрата апетиту;
  • нудота та/або блювання;
  • пожовтіння шкіри, зване жовтяницею;
  • сеча темного кольору;
  • свербляча шкіра;
  • скупчення рідини в ділянці шлунка, зване асцитом;
  • набряклість ніг;
  • біль у суглобах;
  • втрата ваги;
  • сплутаність свідомості, сонливість та невиразне мовлення, звані печінковою енцефалопатією;
  • павукові кровоносні судини на шкірі, які називаються павукоподібними ангіомами.

Гостра інфекція гепатиту С не завжди перетворюється на хронічну форму. Деякі люди виводять інфекцію з організму після гострої фази. Це називається спонтанним кліренсом вірусу. Противірусна терапія також допомагає позбутися гострого гепатиту С.

Зверніть увагу! Якщо людина заражена гепатитом С, вона може передати її іншим людям, навіть якщо вона не має симптомів.

Причини та шляхи зараження гепатитом С

Інфекцію гепатиту С викликає вірус гепатиту С (ВГС). Інфекція поширюється, коли кров, що містить вірус, потрапляє у кровотік незараженої людини.

У всьому світі інфекція гепатиту С існує в декількох формах, які називаються генотипами. Існує шість генотипів та 67 підтипів. Найбільш поширеним генотипом гепатиту С є тип 1.

Хронічний гепатит С протікає однаково, незалежно від генотипу вірусу, що заражає. Але лікування може змінюватись в залежності від генотипу вірусу. Однак нові противірусні препарати можуть лікувати багато генотипів.

Гепатит С поширюється при контакті з кров'ю людини, хворої на ВГС. Цей контакт може здійснюватися через:

  1. Спільне використання голок для вживання наркотиків або інших матеріалів для виготовлення ліків з людиною, хворою на ВГС. Найбільш поширений спосіб зараження гепатитом.
  2. Випадковий укол голкою, якою користувалися хворі на ВГС. Це може статися у медичних закладах.
  3. Нанесення татуювання або пірсинг інструментами чи чорнилом, які не були стерилізовані після їх використання на людині, інфікованій ВГС.
  4. Контакт із кров'ю або відкритими виразками людини, хворої на ВГС.
  5. Спільне використання предметів особистої гігієни, які могли контактувати з кров'ю іншої людини, як-от бритви або зубні щітки.
  6. Народження від матері з ВГС.
  7. Незахищений секс із людиною, хворою на ВГС.

До 1992 року гепатит С також широко поширювався при переливанні крові та трансплантації органів. З того часу проводиться регулярне тестування запасів крові на ВГС. Нині дуже рідко хтось може заразитися ВДС таким шляхом.

Діагностика та лікування гепатиту С

Лікарі діагностують гепатит С на підставі історії хвороби, фізичного огляду та аналізів крові. Якщо скринінговий тест виявляє гепатит, інші аналізи крові можуть:

  • вимірювати кількість вірусу гепатиту С у крові, зване вірусним навантаженням;
  • визначити генотип вірусу.

Один або кілька наступних тестів дозволяють виявити пошкодження печінки при хронічному гепатиті С:

  1. Магнітно-резонансна еластографія (МРЕ). Цю неінвазивну візуалізацію можна виконати замість біопсії печінки. Вона поєднує в собі технологію магнітно-резонансної томографії з візерунками, що формуються звуковими хвилями, що відбиваються від печінки. У результаті створюється карта, де показані місця, де печінка напружена. Жорстка тканина печінки означає її рубцювання, яке називається фіброзом.
  2. Транзиторна еластографія. Ще один тест на жорсткість печінки — це різновид ультразвуку, який посилає вібрації до печінки. Тест вимірює, як швидко вібрації проходять через тканину печінки.
  3. Біопсія печінки. Часто це робиться з використанням ультразвуку як керівництво. Вона включає введення тонкої голки в печінку для взяття невеликого зразка тканини для аналізу в лабораторії.
  4. Аналіз крові. Серія аналізів крові може показати кількість рубців у печінці.

Якщо інфекція діагностована на ранніх стадіях, відомих як гострий гепатит, лікування, можливо, не потрібно розпочинати відразу. Натомість через кілька місяців можна здати ще один аналіз крові, щоб перевірити, чи бореться організм із вірусом.

Якщо інфекція продовжується протягом кількох місяців, відома як хронічний гепатит, зазвичай рекомендується лікування.

Лікування хронічного гепатиту С (інфікованих протягом 6 місяців і більше) включає:

  • таблетки для боротьби із вірусом;
  • тест, щоб визначити, чи пошкоджено печінку;
  • зміни способу життя, щоб запобігти подальшій шкоді.

Існує 6 основних штамів вірусу. Найбільш поширеними штамами є генотип 1 і 3. Людина може заразитися більш ніж одним штамом.

Лікар призначить ліки, які найбільше підходять для конкретного типу гепатиту С. Під час лікування слід здати аналізи крові, щоб перевірити ефективність препаратів. Лікар також перевірить печінку на наявність ушкоджень (рубців) за допомогою аналізу крові або сканування, що називається фіброскануванням.

Після закінчення лікування необхідно зробити аналіз крові, щоб перевірити, чи зник вірус, і повторний аналіз крові через 12 чи 24 тижні після припинення лікування. Якщо обидва тести не виявлять жодних ознак вірусу, це означає, що лікування пройшло успішно.

Ліки від гепатиту С

Гепатит С лікують за допомогою противірусних препаратів прямої дії (ПППД). Вони дуже ефективні у лікуванні інфекції більш ніж у 90% людей. Їх приймають від 8 до 12 тижнів. Тривалість лікування залежатиме від того, який у людини генотип гепатиту С. Деякі генотипи можна лікувати за допомогою більш ніж одного типу ПППД.

До ліків від гепатиту С, схвалених Національною службою охорони здоров'я, належать:

  • софосбувір;
  • комбінація ледіпасвіру та софосбувіру;
  • комбінація омбітасвіру, паритапревіру та ритонавіру, що приймається з дасабувіром або без нього;
  • комбінація елбасвіру та гразопревіру;
  • комбінація софосбувіру та велпатасвіру;
  • комбінація софозбувіру, велпатасвіру та воксилапревіру;
  • комбінація глекапревіру та пібрентасвіту;
  • рибавірін.

Противірусні препарати прямої дії (ПППД) виліковують 9 із 10 пацієнтів із гепатитом С. Однак успішне лікування не дає жодного захисту від іншої інфекції гепатиту С. Тому їм можна заразитися повторно. Вакцини від гепатиту С немає. Якщо лікування не допомагає, його можна повторити, продовжити чи випробувати іншу комбінацію ліків. Лікар може проконсультувати і призначити відповідне лікування.

Профілактика гепатиту С

Оскільки на даний час не існує вакцини від гепатиту С, профілактика цього захворювання може включати лише деякі зміни у способі життя. Вони включають:

  • їсти здорову, збалансовану дієту;
  • регулярно тренуватися та вести активний спосіб життя;
  • відмова від алкоголю чи обмеження кількості випитого;
  • відмова від куріння;
  • зберігати особисті речі, такі як зубні щітки або бритви для власного використання;
  • практикувати безпечний секс;
  • інформування сексуальних партнерів, яким, можливо, знадобиться пройти тестування.

Джерела

Hepatitis C Questions and Answers for the Public / CDC (англ.)

Hepatitis C / Mayo Clinic (англ.)

Hepatitis C / WHO (англ.)

Hepatitis C / CDC (англ.)

Hepatitis C / Penn Medicine (англ.)

Hepatitis C / Cleveland Clinic (англ.)

Hepatitis C and the Hep C Virus / WebMD (англ.)

Відмова від відповідальності

Мережа аптек Подорожник надає вичерпну і надійну інформацію з питань медицини, здоров'я і благополуччя, однак постановка діагнозу і вибір методики лікування можуть здійснюватися тільки вашим лікарем! Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров'я. Мережа аптек Подорожник не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли в результаті використання користувачами мережі аптек Подорожник інформації, розміщеної на сайті.

Ліки, які призначають для лікування
Рибавірин капс. 200мг №60
Рибавірин

Немає в наявності